білолиценький

Білолиций, -а, -е

Съ бѣлымъ лицомъ, бѣлолицый. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч.

2) Употребл. какъ эпитетъ къ слову мѣсяцъ, замѣняя его. Світить білолиций на всю Україну. Шевч. ум. білолиценький.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me