білорів

Білорів, -ва

м. Встрѣчено въ заговорѣ какъ эпитетъ камня: В окіян-море під білоріз камінь ключі закидаю. КС. 1883. VII. 586.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me