1. Словник української мови Грінченка

білочник

Білочник, -ка

м. раст. Potentilla anserina. Вх. Пч. II. 34.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білочник — (-а) ч.; мол.; жарт.-ірон. Людина, яка через надмірне вживання алкоголю страждає нападами білої гарячки. Але існує ще один різновид людей — так звані "білочники". Зустріти їх можна як серед інтелігенції, так і в робітничих колах. Різниця полягає лише в ступені проявів марення (ПіК, 2002, № 38). Словник жарґонної лексики української мови