1. Словник української мови Грінченка

білування

Білува́ння, -ня

с.

1) Сниманіе кожи съ убитаго животнаго. см. білувати.

2) Въ свадебн. пѣсняхъ: покрывало (намітка) для новобрачной. Біле білування, вічне покривання. Мет. 207.

3) Досчатый заборъ. Черниг. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білування — білува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. білування — -я, с. 1》 спец. Дія за знач. білувати 2). 2》 етн., заст. Біла намітка молодої на весіллі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білування — БІЛУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. білува́ти 1. Лише на п'ятий день скінчилось полювання й білування тюленячих туш (М. Трублаїні); Лаючись, відійшли [браконьєри] до косулі, завершили білування (О. Бердник). 2. етн., заст. Біла намітка молодої на весіллі. Святкове білування. Словник української мови у 20 томах
  4. білування — БІЛУВА́ННЯ, я, сер. 1. спец. Дія за значенням білувати 2. Лише на п’ятий день скінчилось полювання й білування тюленячих туш (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 56). 2. етн., заст. Біла намітка молодої на весіллі. Словник української мови в 11 томах