біснуватенький
Біснуватий, -а, -е
1) Сумасшедшій, бѣсноватый. Ном. № 6426.
2) Употребл. какъ эпитетъ въ значеніи переносномъ: сумасшедшій. Вже ж і Січ їх біснувата жидовою поросла. Шевч. Ой, дівчино, люблю тебе, не їж хліба — візьму тебе.... Ой козаче біснуватий, нехай не їсть твоя мати. Чуб. V. 482. Осадив назад біснуватих коней. Левиц. І. ум. біснуватенький.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me