біячисько
Біяк, -ка
м.
1) Большой молотъ, служащій для пробиванія мельничныхъ каменьевъ, для раскалыванья дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють. Черк. у.
2) = бияк. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Чуб. V. 1081. ум. біячок. ув. біячисько.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- біячисько — див. молоток Словник синонімів Вусика