вартати

Варта́ти, -таю, -єш

гл. Стоить. Звідуются го тоти, што може тот плуг варта́ти. Гн. І. 41. Він ва́ртат пінязі. Гн. І. 41.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me