1. Словник української мови Грінченка

вертій

Вертій, -тія

м. = веретільник 1. Вх. Пч. II. 16.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вертій — верті́й іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. вертій — -я, ч., рідко. Те саме, що крутій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вертій — Крутій, див. обманщик Словник чужослів Павло Штепа
  4. вертій — ВЕРТІ́Й, я́, ч., рідко. Те саме, що круті́й 1. – Не припав він мені спершу до душі. Думав: певне – вертій на зразок сільських юристів (С. Васильченко); – А ти, вертію, усе спиш? – обурився старий .. – Украв же сьогодні .. десь бобу для коней, а сам спить, неначе праведник (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  5. вертій — див. брехливий Словник синонімів Вусика
  6. вертій — Верті́й, -тія́, -тіє́ві; -тії́, -тії́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вертій — ВЕРТІ́Й, я́, ч., рідко. Те саме, що круті́й. — Не припав він мені спершу до душі. Думав: певне — вертій на зразок сільських юристів (Вас., II, 1959, 78). Словник української мови в 11 томах