верховодити

Верховодити, -джу, -диш

гл. Командовать, заправлять, начальствовать. Коли я змій, а ти прозмій, так ти над нами будеш верховодить. Рудч. Ск. II. 188. А над усіма був найстарший мармалка: він уже всіма верховодив. Рудч. Ск. II. 204. З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі. Шевч. 565.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верховодити — верхово́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. верховодити — Ватажкувати, отаманувати, п. козакувати, о. водити перед, ходити <�бути> за отамана, правити бал|ом|; (над ким) очолювати <�стояти на чолі> кого; П. керувати, орудувати, порядкувати, урядувати; (чоловіком) водити за чуприну <�тримати під пантофлею> кого. Словник синонімів Караванського
  3. верховодити — -джу, -диш, недок., без додатка, ким і над ким. Бути верховодом, скеровувати дії інших; розпоряджатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верховодити — Керувати, покерувати, скеровувати, скерувати, поскеровувати, отаманувати, зотаманувати, наатамувати, поатаманувати, проатамувати, очолювати, очолити, проваджувати, провадите провести, див. організовувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. верховодити — ВЕРХОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., без дод., ким і над ким, розм. Бути верховодом (див. верхово́д¹), скеровувати дії інших; розпоряджатися. Словник української мови у 20 томах
  6. верховодити — див. керувати Словник синонімів Вусика
  7. верховодити — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  8. верховодити — ВЕРХОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., без додатка, ким і над ким. Бути верховодом, скеровувати дії інших; розпоряджатися. Демко був плохенький, жіночим витребенькам потурав, і жінка у його в хаті верховодила (Вовчок, VI, 1956, 262)... Словник української мови в 11 томах