веселичка

Веселиця, -ці

ж. = веселка 1. Ой знати, знати, хто господиня: в неї в світлиці, як в веселиці. Гол. IV. 545. ум. веселичка. Вх. Зн. 6.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me