1. Словник української мови Грінченка

весіллячко

Весілля, -ля

с. Свадьба. Дай, Боже, знати, з ким весілля грати. Ном. № 262. Загоїться, поки весілля скоїться. посл. відбути, відгуляти весілля. Сыграть, отпраздновать свадьбу. весіллям называются и вообще всѣ участники свадьбы: весілля йде до молодої. О. 1862. IV. 30. ум. весіленько, весіллячко. Вінець сплете дівчинонька та на весіленько. Млак. 93. Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе. Г. Барв. 208.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весіллячко — весі́ллячко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. весіллячко — -а, с. Пестл. до весілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. весіллячко — ВЕСІ́ЛЛЯЧКО, а, с. Пестл. до весі́лля 1. Чи де бенкет, чи де обід, Або весіллячко, родини, – Такої гарної години Ніколи не втеряю я: І їм, і ласую доволі (Л. Глібов); Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе! (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
  4. весіллячко — Весі́ллячко, -ка, -ку; -лячка, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. весіллячко — ВЕСІ́ЛЛЯЧКО, а, с. Пестл. до весі́лля 1. Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе! (Барв., Опов.., 1902, 208); Чи де бенкет, чи де обід, Або весіллячко, родини, — Такої гарної години Ніколи не втеряю я: І їм, і ласую доволі (Гл., Вибр., 1957, 104). Словник української мови в 11 томах