вибранчик

Вибра́нець, -нця

м.

1) Избранникъ.

2) Рекрутъ. Гол. А шо були годні хлопці, — пішли у вибранці. Шух. І. 201. ум. вибранчик. Вибранчиків до війська змусили. Гол. І. 134.