виганьбити
Ви́ганьбити, -блю, -биш
гл. Изругать. Семен було мене і полає, і виганьбить. Федьк.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виганьбити — ви́ганьбити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- виганьбити — -блю, -биш; мн. виганьблять; перех. Док. до ганьбити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виганьбити — ВИ́ГАНЬБИТИ, блю, биш; мн. ви́ганьблять; кого. Док. до ганьби́ти. Семен, було, мене і полає, і виганьбить, а часом і за чуприну таки гаразд покрутить (Ю. Федькович); – В мене кінь засікся, так я перев'язував, щоб старшина не загледів та не виганьбив принародно (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- виганьбити — ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
- виганьбити — ВИ́ГАНЬБИТИ, блю, биш; мн. ви́ганьблять; перех. Док. до ганьби́ти. Семен було мене і полає, і виганьбить, а часом і за чуприну таки гаразд покрутить (Федьк., Буковина, 1950, 137); — В мене кінь засікся, так я перев’язував, щоб старшина не загледів та не виганьбив принародно (Гончар, І, 1954, 276). Словник української мови в 11 томах