1. Словник української мови Грінченка

вигинути

Ви́гинути, -ну, -неш

гл. Погибнуть, пропасть (всѣмъ). Як би Бог слухав пастуха, то б уся череда вигинула. Ном. № 4124. Од лиця твого святого вигинуть прокляті. К. Псал. 16.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигинути — ви́гинути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигинути — див. вигибати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигинути — ВИ́ГИНУТИ див. вигиба́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вигинути — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. вигинути — ВИ́ГИНУТИ див. вигиба́ти. Словник української мови в 11 томах