1. Словник української мови Грінченка

вийняти

Виймати, -маю, -єш

сов. в. вийняти, -йму, -меш, гл.

1) Вынимать, вынуть; обнажать; освобождать. Ключі з-під голов виймав. Макс. Дай, Боже, воювати, та шабель не виймати. Ном. № 4637. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає. Макс.

2) Исключать, исключить, изъять.

3) — зуби. Рвать зубы.

4) — очі. Выкалывать, выклевывать глаза. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі. Шевч. 54.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вийняти — ви́йняти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вийняти — див. виймати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вийняти — ВИ́ЙНЯТИ див. вийма́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вийняти — вийма́ти / ви́йняти ду́шу (се́рце). 1. з кого, у кого і без додатка. Зворушувати, розчулювати кого-небудь. Вирізав фото, повісив над ліжком і щовечора, лягаючи спати, замалим не молився на нього. Красуня усміхалася — серце виймала! (А. Фразеологічний словник української мови
  5. вийняти — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  6. вийняти — Ви́йняти, ви́йму, ви́ймеш; ви́йняв, ви́йняла; ви́йми, ви́йміть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вийняти — ВИ́ЙНЯТИ див. вийма́ти. Словник української мови в 11 томах