виломити
Ви́ломити, -млю, -миш
гл.
1) Выломать, отломать. Вищиплю, виломлю клиновий лист. Мет. 297.
2) Сломать. Як була я в лужку, виломила ніжку. Рудч. Ск. II. 34.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виломити — ви́ломити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- виломити — див. виломлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виломити — ВИ́ЛОМИТИ див. вило́млювати. Словник української мови у 20 томах
- виломити — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. Словник синонімів української мови
- виломити — ВИ́ЛОМИТИ див. вило́млювати. Словник української мови в 11 томах