виплювати
Випльовувати, -вую, -єш
сов. в. виплювати, -люю, -єш и виплюнути, -ну, -неш, гл. Выплевывать, выплюнуть. Душ не виплювати. Ном. № 8299. Тоді чорт — нічого робить — взяв та й виплював росписку. Рудч. Ск. II. 25.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виплювати — ви́плювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- виплювати — див. випльовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виплювати — ВИ́ПЛЮВАТИ див. випльо́вувати. Словник української мови у 20 томах
- виплювати — ВИ́ПЛЮВАТИ див. випльо́вувати. Словник української мови в 11 томах