1. Словник української мови Грінченка

висиновити

Ви́синовити, -влю, -виш

гл. Исключить изъ семьи, лишить наслѣдства. Було в його два сини.... Андрія, кажуть, не злюбив за щось: видко той не вмів шануваться, дак він його висиновив — прогнав з двору. О. 1861. X. 27.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висиновити — -влю, -виш, док., перех. Вилучити з сім'ї, позбавити спадщини. Великий тлумачний словник сучасної мови