1. Словник української мови Грінченка

вискрібати

Вискріба́ти, -ба́ю, -єш

сов. в. вискребти, -бу, -беш, гл. Выскребать, выскресть, выскабливать, выскоблить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вискрібати — вискріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вискрібати — див. вишкрібати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вискрібати — ВИСКРІБА́ТИ див. вишкріба́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вискрібати — ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм. Словник синонімів української мови
  5. вискрібати — Вискріба́ти, -ріба́ю, -ріба́єш; ви́скребти, -ребу, -ребеш; ви́скріб, -скребла, -скребли і вишкріба́ти, ви́шкребти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вискрібати — ВИСКРІБА́ТИ див. вишкріба́ти. Словник української мови в 11 томах