вистиг(ну)ти

Вистигати, -гаю, -єш

сов. в. вистиг(ну)ти, -гну, -неш, гл.

1) Поспѣвать, поспѣть, успѣвать, успѣть. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зімувати до лугу. Лис. ІІІ. № 7. Тут хліб постиг, — виймаю, а в другій діжі вистиг — саджаю. Г. Барв. 242. Вистигти на Божу службу. Г. Барв. 156.

2) Спѣть, поспѣть, зрѣть, созрѣть.

3) Остывать, остыть.