витліти

Витліва́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. витліти, -лію, -єш, гл. Истлѣвать, истлѣть.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витліти — ви́тліти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. витліти — див. витлівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витліти — ВИ́ТЛІТИ див. витліва́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. витліти — ВИ́ТЛІТИ див. витліва́ти. Словник української мови в 11 томах