ворожбитка

Значення в інших словниках

1. ворожбитка — ворожби́тка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. ворожбитка — -и. Жін. до ворожбит. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворожбитка — ВОРОЖБИ́ТКА, и, ж. Жін. до ворожби́т. Моя мати ворожбитка мені ворожила: – Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила [тужити] (П. Чубинський); Наталена, як справжня ворожбитка, вмiла викликати тайни.., викликати й залишати їх нерозгаданими (Р. Словник української мови у 20 томах
4. ворожбитка — ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма. Словник синонімів української мови
5. ворожбитка — ВОРОЖБИ́ТКА, и, ж., заст. Жін. до ворожби́т. Моя мати ворожбитка мені ворожила: — Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила (Чуб., V, 1874, 249); Зілля.. лежало на столі поруч з хлібом, немов нагадуючи, що воно і є хлібом ворожбитки (Стельмах, Хліб.., 1959, 145) Словник української мови в 11 томах