1. Словник української мови Грінченка

ворок

Ворок, -ка

м.

1) Мѣшокъ. Питався лях: «Що ти постелив?» — Ворок. — «Чим ти вкрився?» — Воротом. — «Що ти поклав у голови?» — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один. Ном. № 1308.

2) Небольшой мѣшочекъ со скошенной нижней частью такъ что внизу только одинъ уголъ, — служить для отдавливанія творога. ум. ворочок. Мнж. 177. Висів під полом у ворочку сир. Мнж. 81. Йде хазяйка у комору та й тягне чого небудь ворочок. О. 1862. І. 73.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворок — во́рок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ворок — (польс. w(rek), -а, ч., діал. Мішок. Вузенький ворок — тісно тут мені, щоб радість розпросторити. (П-1:135). Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. ворок — -а, ч. 1》 Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру. 2》 діал. Мішок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ворок — ВО́РОК, а, ч. 1. Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру. Ворок із сиром притискали дошкою, яка кріпилася до кінців столика гвинтами (з наук.-попул. літ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. ворок — Мішок, торбина Словник застарілих та маловживаних слів
  6. ворок — ВО́РОК, а, ч. 1. Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру. 2. діал. Мішок. Ворок пшениці. Словник української мови в 11 томах