вороньок
Вороньок, -нька
м. = воронець 1. Пускається навздогін своїм баским бистроногим вороньком. Мир. ХРВ. 139.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вороньок — див. кінь Словник синонімів Вусика