вороньок

Вороньок, -нька

м. = воронець 1. Пускається навздогін своїм баским бистроногим вороньком. Мир. ХРВ. 139.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вороньок — див. кінь Словник синонімів Вусика