1. Словник української мови Грінченка

врядити

Зряджа́ти, -джа́ю, -єш

сов. в. вряди́ти, -джу́, -диш, гл.

1) Наряжать, нарядить; убирать, убрать. Шо в суботу кісоньку чесала, а в неділю головку зряжала. Мил. 148. Не за для тебе ся калинонька сажена, а за для тебе дівка Галочка зряжена. Грин. III. 487. Блищить шабля козацькая від срібла та злата, зрядив його пан ласкавий як рідного брата. К. Досв. 154.

2) Снаряжать, снарядить. Зрядили його (в дорогу) і він пішов. Мнж. 74. Треба синів на чужину зряжати. МВ. ІІ. 52. Зряджають молодіж на нове хазяйство. МУЕ. III. 169.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. врядити — вряди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. врядити — врядитися, врядник, врятований, врятовувати, врятовуватися, врятування, врятувати, врятуватися див. урядити, урядитися і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. врядити — ВРЯДИ́ТИ див. уряджа́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. врядити — ВРЯДИ́ТИ, ВРЯДИ́ТИСЯ, ВРЯ́ДНИК, ВРЯТО́ВАНИЙ, ВРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИСЯ, ВРЯТУВА́ННЯ, ВРЯТУВА́ТИ, ВРЯТУВА́ТИСЯ див. уряди́ти, уряди́тися і т. д. Словник української мови в 11 томах