вівтарь

Вівтарь, -ря

м. Олтарь. Боятися попа та в вівтарь не йти. Ном. А? 4232. Коли вівтару служиш, з вівтаря й живися. Ном. № 10422. ум. вівтарик. Аф. 315.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me