вівчарь
Вівчарь, -ря
м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Мет. 108. ум. вівчарик.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Вівчарь, -ря
м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Мет. 108. ум. вівчарик.