1. Словник української мови Грінченка

відгоряти

Відгоря́ти, -ря́ю, -єш

сов. в. відгоріти, -рю, -риш, гл. Отгорать, отгорѣть. Уже на коневі і хвіст одгорів. Рудч. Ск. І. 118.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгоряти — відгоря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відгоряти — -яє, відгорати, -ає, недок., відгоріти, -рить, док. Згорівши, відпадати від чого-небудь. || Кінчати горіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгоряти — ВІДГОРЯ́ТИ, я́є, ВІДГОРА́ТИ, а́є, недок., ВІДГОРІ́ТИ, ри́ть, док. Згорівши, відпадати від чого-небудь. Уже на коневі і хвіст одгорів (Сл. Гр.); // Кінчати горіти. Чотири сонця відгорять вгорі, чотирикрилий день відмайоріє (В. Стус); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. відгоряти — див. горіти Словник синонімів Вусика
  5. відгоряти — ВІДГОРЯ́ТИ, я́є, недок., ВІДГОРІ́ТИ, ри́ть, док. Згорівши, відпадати від чого-небудь. Уже на коневі і хвіст одгорів (Сл. Гр.); // Кінчати горіти. *Образно. За днем, що одгоряє, трохи жалко. Але вперед, чекає нас майбуть! (Сос., Близька далина, 1960, 35). Словник української мови в 11 томах