відклоняти

Відклоняти, -няю, -єш

сов. в. відклони́ти, -ню́, -ниш, гл. Въ свадебномъ обрядѣ: заставлять, заставить новобрачныхъ поклониться родителямъ, — это дѣлаетъ съ женихомъ дружко, съ невѣстой брат руками, обернутыми въ платокъ или полотенце. Старосто, пане підстаросто! благословіть батькові й матері молодого князя (сестру) одклонить! Маркев. 108. 110. МУЕ. III. 106.