1. Словник української мови Грінченка

відкопувати

Відкопувати, -пую, -єш

сов. в. відкопа́ти, -па́ю, -єш, гл. Откалывать, откопать. Щоб ці гроші відкопали такі руки, які закопали. Чуб. І. 98.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкопувати — відко́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відкопувати — -ую, -уєш, недок., відкопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Копаючи, витягати щось закопане, засипане або вивільняти когось з-під землі, снігу і т. ін. 2》 перев. док., перен., розм. Знайти, відшукати що-небудь забуте, маловідоме тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкопувати — ВІДКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Копаючи, витягати щось закопане, засипане або вивільняти когось з-під землі, піску, снігу і т. ін. Загнибіду взяли в тюрму за те, що жінку задавив. Словник української мови у 20 томах
  4. відкопувати — ВІДКО́ПУВАТИ (копаючи, звільняти, витягати когось або щось закопане, засипане), ВИКО́ПУВАТИ, ВІДРИВА́ТИ (перев. риючи). — Док.: відкопа́ти, ви́копати, відри́ти. Ридаючи, прибігла й жінка Семенова. Об землю билася, поки чоловіка відкопували (Г. Словник синонімів української мови
  5. відкопувати — Відко́пувати, -ко́пую, -ко́пуєш; відкопа́ти, -па́ю, -па́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відкопувати — ВІДКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Копаючи, витягати щось закопане, засипане або вивільняти когось з-під землі, снігу й т. ін. Загнибіду взяли в тюрму за те, що жінку задавив. Словник української мови в 11 томах