1. Словник української мови Грінченка

відлазити

Відлазити, -жу, -зиш

сов. в. відлізти, -лізу, -зеш, гл. Отползать, отползти.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлазити — відла́зити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відлазити — -ажу, -азиш, відлізати, -аю, -аєш, недок., відлізти, -зу, -зеш, док. Повзучи, віддалятися від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлазити — ВІДЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш, ВІДЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док. Повзучи, переміщатися вбік або назад від кого-, чого-небудь. Джапарідзе відліз з-за свого каменя убік, потім підвівся і легко пішов стежкою вгору (В. Словник української мови у 20 томах
  4. відлазити — див. лізти Словник синонімів Вусика
  5. відлазити — ВІДЛА́ЗИТИ (повзучи, віддалятися від чого-небудь), ВІДЛІЗА́ТИ, ВІДПОВЗА́ТИ. — Док.: відлі́зти, відповзти́. Джапарідзе відліз з-за свого каменя вбік (В. Собко); Діти йшли слідом за вужем, поки той.. тихо відповз у молодий сосняк (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
  6. відлазити — ВІДЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і ВІДЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док. Повзучи, віддалятися від чого-небудь. Джапарідзе відліз з-за свого каменя убік, потім підвівся і легко пішов стежкою вгору (Собко, Кавказ, 1946, 95). Словник української мови в 11 томах