1. Словник української мови Грінченка

відламувати

Відла́мувати, -мую, -єш

сов. в. відламати, -маю, -єш, гл. Отламывать, отломать.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відламувати — відла́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відламувати — -ую, -уєш і відломлювати, -юю, -юєш, недок., відламати, -аю, -аєш і відломити, -омлю, -омиш; мн. відломлять; док., перех. Ламаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відламувати — ВІДЛА́МУВАТИ, ую, уєш, ВІДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, ВІДЛОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. відло́млять; док., що. Ламаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого. Словник української мови у 20 томах
  4. відламувати — див. ламати Словник синонімів Вусика
  5. відламувати — ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДЛО́МЛЮВАТИ, ОБЛА́МУВАТИ (перев. краї, кінці чого-небудь); ВІДЧА́ХУВАТИ (про гілки). — Док.: відлама́ти, відломи́ти, облама́ти, улама́ти (влама́ти) розм. відчахну́ти. Словник синонімів української мови
  6. відламувати — Відла́мувати, -ла́мую, -ла́муєш; відлама́ти, -ма́ю, -ма́єш і відло́млювати, -ломи́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відламувати — ВІДЛА́МУВАТИ, ую, уєш і ВІДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДЛОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. відло́млять; док., перех. Ламаючи, відділяти, відокремлювати частину від цілого. Словник української мови в 11 томах