1. Словник української мови Грінченка

відмока

Відмока, -ки

ж.

1) Мокрое мѣсто въ землѣ, мочага. Кролев. у.

2) Щелокъ, въ которомъ намочено бѣлье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збірати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Грин. III. 314. Мотря стала віджимати сорочки з від моки. Левиц. КС. 43.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмока — -и, ж., діал. Луг, у якому намочується білизна для прання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відмока — ВІДМО́КА, и, ж., діал. Луг, у якому вимочується білизна перед пранням. Мотря стала оджимать сорочки з відмоки (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  3. відмока — ВІДМО́КА, и, ж., діал. Луг, у якому намочується білизна для прання. Мотря стала оджитать сорочки з відмоки (Н.-Лев., II, 1956, 285). Словник української мови в 11 томах