відпірчити
Відпірчити, -чу, -чиш
гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать. О. 1862. І. 72.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відпірчити — див. побити Словник синонімів Вусика