1. Словник української мови Грінченка

відригнути

Відригати, -гаю, -єш

сов. в. відригнути, -ну, -неш, гл. Отрыгивать, отрыгнуть.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відригнути — відригну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відригнути — див. відригувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відригнути — ВІДРИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до відри́гувати. – Мене вже дійшло, – і голосно відригнув (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  4. відригнути — ВІДРИ́ГУВАТИ (виділяти через рот із стравоходу або шлунка повітря, їжу), ЗРИ́ГУВАТИ. — Док.: відригну́ти, зригну́ти. Дехто вже наївся й тільки злегенька відригує (Г. Хоткевич); Смачно плямкав, сопів (Ситник), зригував, мов жирний гусак (П. Загребельний). Словник синонімів української мови
  5. відригнути — ВІДРИГНУ́ТИ див. відри́гувати. Словник української мови в 11 томах