1. Словник української мови Грінченка

відійняти

Відіймати, -маю, -єш

сов. в. відійняти, -йму, -меш, гл. Отнимать, отнять. Грин. ІІІ. 519. Воли випрягає, пугу одіймає. Чуб. V. 279. Що малий пан вліпить, то і великий не відойме. Ном. № 1277.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відійняти — відійня́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відійняти — див. віднімати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відійняти — ВІДІЙНЯ́ТИ див. відніма́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. відійняти — ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док. Словник синонімів української мови
  5. відійняти — ВІДІЙНЯ́ТИ див. відніма́ти. Словник української мови в 11 томах