1. Словник української мови Грінченка

віяння

Віяння, -ня

с.

1) Вѣяніе, дуновеніе.

2) Провѣиваніе хлѣба.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віяння — ві́яння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. віяння — -я, с. 1》 Дія за знач. віяти 1), 2), 4). 2》 перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями тощо, характерні для певного часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віяння — ВІ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ві́яти 1, 2, 4. Останнє віяння тепла розтоплювало їхні серця .. Слова танули їм невимовлені на устах (В. Підмогильний); Земля – гола і чорна – затужавіла, як крига, під морозяним віянням (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. віяння — Ві́яння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. віяння — ВІ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ві́яти 1, 2, 4. Земля — гола і чорна — затужавіла, як крига, під морозяним віянням (Смолич, Ми разом.., 1950, 30); Віяння зерна. 2. перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями тощо, характерні для певного часу. Словник української мови в 11 томах