1. Словник української мови Грінченка

гарцівник

Гарцівник, -ка

м.

1) Ѣздокъ на лошади.

2) Шалунъ.

3) Плясунъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарцівник — гарцівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гарцівник — -а, ч. 1》 Той, хто гарцює на коні. 2》 діал. Жартівник, пустун. || Танцюрист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гарцівник — ГАРЦІВНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто гарцює на коні. Падишах з узгір'я дивився на гарцівників (З. Тулуб); Хан сторожко приглядався до гарцівників і враз охнув, побачивши, як один сеймен злетів з коня і простягнувся на полі ногами до татарського табору (Р. Словник української мови у 20 томах
  4. гарцівник — ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК (ЗБИТОШНИК) розм., ШИ́БЕНИК розм., ЖИРУ́Н розм., ПОСТРИБУ́Н розм., ШАЛАПУ́Т розм., ШАЛАПУ́ТНИК розм., ШКО́ДА розм., ХАЛАМИ́ДНИК розм., ПАЛИ́ВОДА підсил. розм., ПАЛИ́СВІТ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. гарцівник — Гарцівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гарцівник — ГАРЦІВНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто гарцює на коні. Падишах з узгір’я дивився на гарцівників (Тулуб, Людолови, II, 1957, 526). 2. діал. Жартівник, пустун; // Танцюрист. Словник української мови в 11 томах