гильце

Гильце, -ця

с. = гільце. МУЕ. ІІІ. 96, 100; О. 1861. XI. Св. 59.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гильце — Гильце́ і гільце́, -ця́, -цю́; ги́[і́]льця, ги́[і́]лець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)