глобити

Глобити, -блю, -биш

гл.

1) Укрѣплять клиньями валъ въ мельницѣ. Валков. у.

2) Конопатить. Аф. 360.

3) = глобувати? Лихорадка на вопросъ: «Чого ж ти йдеш?» отвѣчаетъ: «Сіпать і кидать, і трясти, і пекти, і знобить, і глобить, і кров пить, і кість ломить. Мил. М. 64.