голосина
Голосина, -ни
м. Голосище, огромный голосъ. Чуб. II. 581.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голосина — голоси́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- голосина — -и, ж., розм. Сильний або грубий голос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голосина — ГОЛОСИ́НА, и, ж., розм. Сильний або грубий голос; голосище. Падуга благеньких полотняних декорацій колихалась угорі. Такої голосини давно не чули стіни театру (Ю. Словник української мови у 20 томах
- голосина — див. голос Словник синонімів Вусика
- голосина — ГО́ЛОС (звуки, які видає людина, деякі тварини), ГЛАС заст., поет.; ГОЛОСИ́НА розм., ГОЛОСИ́ЩЕ розм. (сильний або грубий). Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси (М. Рильський); Аж ось чую тихий глас матушки моєї (Я. Словник синонімів української мови
- голосина — ГОЛОСИ́НА, и, ж., розм. Сильний або грубий голос. Падуга благеньких полотняних декорацій колихалась угорі. Такої голосини давно не чули стіни театру (Смолич, Театр.., 1940, 256). Словник української мови в 11 томах