гончарь

Гончарь и ганчарь, -ря

м.

1) Горшечникъ; выдѣлывающій, продающій глиняную посуду. Вас. 177. — білий. Выдѣлывающій гончарныя издѣлія изъ глазури. Вас. 177.

2) Гончарь. раст. Lycopodium clavatum. Вх. Пч. II. 33. ум. гончарик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me