гончарь
Гончарь и ганчарь, -ря
м.
1) Горшечникъ; выдѣлывающій, продающій глиняную посуду. Вас. 177. — білий. Выдѣлывающій гончарныя издѣлія изъ глазури. Вас. 177.
2) Гончарь. раст. Lycopodium clavatum. Вх. Пч. II. 33. ум. гончарик.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me