1. Словник української мови Грінченка

гордо

Гордо

нар. Гордо, надменно. А син твій гордо на арену, псалом співаючи, ступив. Шевч. 613. Поводиться гордо. МВ. (О. 1862. ІІІ. 72). Устань, Господи, щоб злющі гордо не неслися. К. Псал. 19.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гордо — го́рдо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. гордо — Присл. до гордий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гордо — хохл. (гордо) гордовито, пихато гордовито, гордливо, згорда, спогорда, бундюче, пихато, пихливо, див. гордитися Словник чужослів Павло Штепа
  4. гордо — ГО́РДО. Присл. до го́рдий. З селянами він поводився гордо, по-панськи, говорив до них великоруською мовою для аристократичного шику (І. Словник української мови у 20 томах
  5. гордо — ГО́РДО (з почуттям особистої гідності), ГОРДОВИ́ТО, ЗГО́РДА, СПИ́ШНА розм. (також із відчуттям власної переваги). Він гордо скаже: "Ні!... Словник синонімів української мови
  6. гордо — ГО́РДО. Присл. до го́рдий. Шевченко з убивчим сарказмом висміював тих, хто звисока називав його «мужицьким поетом», і носив цей титул гордо і достойно (Рильський, III, 1955, 405); — А оцього шрама в тебе тоді не було. Словник української мови в 11 томах