1. Словник української мови Грінченка

гордівник

Гордівник, -ка

м. Гордый человѣкъ, гордецъ. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гордівник — гордівни́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. гордівник — ГОРДІЙ див. ГОРДУН Словник синонімів Караванського
  3. гордівник — -а, ч., розм. Те саме, що гордій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гордівник — ГОРДІВНИ́К, а́, ч. Те саме, що горді́й. Сумує собі гордівник мовчки (Ганна Барвінок); Всі помітно підростали, хто ставав серйознішим, хто балакучішим, хто приступнішим, хто гордівником (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  5. гордівник — див. пихатий Словник синонімів Вусика
  6. гордівник — ГОРДІ́Й розм. (гордовита людина), ГОРДІВНИ́К розм., ГОРДУ́Н розм., ГОРДЯ́К розм., ПА́ВА зневажл., ГОРДИ́НЯ заст. — Цей Крашівка мені не до вподоби, гордій якийсь (Марко Вовчок); Всі (однокласники) помітно підростали (за літо), хто ставав серйознішим, .. Словник синонімів української мови
  7. гордівник — Гордівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гордівник — ГОРДІВНИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що горді́й. Та сумує собі гордівник мовчки (Барв., Опов.., 1902, 456). Словник української мови в 11 томах