1. Словник української мови Грінченка

горен

Горен и горн, -рна

м.

1) Горнъ въ кузницѣ. Грин. II. 74; Чуб. II. 239. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. 194.

2) Печь для обжиганія глиняной посуды. Шух. I. 263. Палає, як горен. Ном.

3) Известковая печь. Славяносерб. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горен — Го́рен, го́рна; див. го́рно Правописний словник Голоскевича (1929 р.)