1. Словник української мови Грінченка

горлатий

Горлатий, -а, -е

1) Крикливый, горластый. Цитьте, цитьте, горлатії ворони. К. ЧР. 297. Мовчи бо, жутко, не будь така горлата. Чуб. II. 348.

2) О ружьѣ, горшкѣ и пр.: имѣющій широкое отверстіе, широкогорлый. Покрепились, підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбану. Г. Барв. 180.

3) О мережк'ѣ: съ большими отверстіями. Славян. у.

4) горлата яма = горлаха. Складав зерно.... в горлаті ями. Мир. ХРВ. 125.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горлатий — горла́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. горлатий — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що горластий. 2》 Який має широкий отвір, горло; широкогорлий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горлатий — ГОРЛА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що горла́стий. У хаті півень був, здоровий та горлатий, Челядкам він спокою не давав (Л. Глібов); [Храпко:] Та цить, горлата! Тільки її й чутно. Кричить, як несамовита!... Словник української мови у 20 томах
  4. горлатий — див. крикливий Словник синонімів Вусика
  5. горлатий — КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія.. Словник синонімів української мови
  6. горлатий — ГОРЛА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що горла́стий. У хаті півень був, здоровий та горлатий. Челядкам він спокою не давав (Гл., Вибр., 1957,153); [Xрапко:] Та цить, горлата! Тільки її й чутно. Кричить, як несамовита! (Мирний, V, 1955, 133); *Образно. Словник української мови в 11 томах