грабарь

Грабарь, -ря

м.

1) Землекопъ, лопатникъ.

2) Гробокопатель. Звелів наш полковник іти грабарам помагати побитих ховати. Федьк. А грабарові дам стару кожушину, шоби на мені висипав велику могилу. Грин. ІІІ. 285.