грабинонька

Грабина, -ни

ж.

1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Чуб. V. 1024. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. Чуб. V. 710.

2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Левиц. Пов. 99. ум. грабинонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока. Чуб. V. 710.