грядина

Грядина, -ни

ж.

1) Градина. Дещо. Як грядини, у його котилися сльози. Г. Барв. 508.

2) Твердая земля между болотами; полоса земли, находящаяся выше поверхности по сторонамъ. Як дорогою їхав я зараз після великодня, то оце грядина суха, а далі улоговина — й кально. Волч. у. Отак у Чорноморії: оце грядина — сіно гарне, степове, а це улоговина — осока, очерет. Волч. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me