гудаченько

Гудак, -ка

м.

1) Музыкантъ, скрипачъ. Гол. ІІ. 121. Ой гудаки красно грають, а я не танцюю. Гол. IV. 500.

2) насѣк.: скрипунъ, дровосѣкъ, Cerambyx. Вх. Уг. 234. ум. гудаченько. Заграй же мі, гудаченьку, як сам розумієш. Гол. IV. 480. Гудачок. Гол. IV. 373.